Mykola Vingranovski

Mykola Vingranovski (Мико́ла Степа́нович Вінграно́вський) (Bogopilj, 7. studenoga 1936. – Kijev, 27. svibnja 2004.) je ukrajinski pjesnik, pisac, dječji pisac, filmski glumac, redatelj i scenarist. Pripada šezdesetašima.

U njegovim djelima ljepota je glavnim zakonom i glavnom istinom kojom se buni protiv nesavršenstva ovog svijeta. Optuživali su ga za surrealizam i opstrukciju. U pjesmama je nježan, napet, sarkastičan te pun nacionalne svijesti i odlučnosti. Pjesničke su mu slike gotovo materijalno opipljive.

Pisao je za novine Dnipro i za ljvivski Žovtenj. Dobitnik je ukrajinske nacionalne nagrade, nacionalna nagrada Ukrajine imena Tarasa Ševčenka 1984. godine, nagrade Blagovist, fondacije Omeljana i Tatjane Antonovič.

Djela

• Атомні прелюди (1962.)
• Сто поезій (1967.)
• Поезії (1971.)
• На срібнім березі (1982.)
• Київ (1982.)
• Губами теплими і оком золотим (1984.)
• Цю жінку я люблю (1990.)
• З обійманих тобою днів (1993.)
• Любове, не прощавай! (1997.)

Djela za djecu

• Андрійко-говорійко
• Мак
• Літній ранок
• Літній вечір
• Ластівка біля вікна
• На добраніч
• У глибині дощів
• Первінка

Povisti

• Первінка
• Сіроманець
• У глибині дощів
• Світ без війни (1958.)
• Президент (1960.)
• Кінь на вечірній зорі (1986.)
• Літо на Десні (1983.)
• Наливайко (roman 199.1)* Чотирнадцять столиць України (1997., povijesni tekst)
• Манюня (2003, повість)  Arhivirana inačica izvorne stranice od 8. prosinca 2011. (Wayback Machine)

Literatura

• Tribina Hrvatsko slovo uživo. Darija Pavlešen: Pjesnik s dvije domovine, str. 15, Hrvatsko slovo, petak, 1. veljače 2008. (o zbirci Đure Vidmarovića Horus u krletci)
• Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 76—78.